Усі ендоскопічні маніпуляції в урологічній практиці можна розділити на три групи: діагностичні, лікувально-діагностичні та лікувальні.
Серед діагностичних найбільш поширені уретроскопія, цистоскопія, уретеро- і пієлокалікоскопія. Показники до проведення діагностичних ендоскопічних досліджень досить великі (в першу чергу — підозра на пухлину уротелія). Разом із тим, цінні відомості при ендоскопічних інструментальних дослідженнях реально отримати при туберкульозі, МКБ, запальних захворюваннях сечового міхура, і ін.
Цистоскопія є методом огляду внутрішньої поверхні сечового міхура за допомогою цистоскопа. За допомогою цистоскопії можна отримати великий обсяг інформації, який не доступний при рентгенологічному і ультразвуковому дослідженні.
Цистоскопія протипоказана при гострих запальних захворюваннях сечівника, сечового міхура і статевих органів. Дослідження неможливе при непрохідності сечівника, утруднене при малій місткості сечового міхура або захворюваннях, що супроводжуються швидким порушенням прозорості оптичного середовища в результаті гематурії, піурії.
При деяких захворюваннях сечівника нерідко виникає необхідність у виконанні спеціального дослідження — уретроскопії, яка дозволяє розглянути слизову оболонку сечівника по всій його довжині. Зазвичай дослідження проводять за допомогою «сухих» уретроскопів (без розтягування уретри рідиною).
Протипоказники до уретроскопії — гострі запальні захворювання сечостатевих органів.
