Контактний дерматит

Контактний дерматит — це хронічне або гостре запальне захворювання шкіри, яке розвивається внаслідок безпосереднього впливу на епідерміс зовнішніх подразників або алергенів. Патологія має рецидиви та супроводжується руйнуванням захисного бар’єра шкіри, сильним свербежем та зміною рельєфу тканин. Захворювання розвивається поступово при тривалій дії тригера, але за відсутності терапії може призводити до болю, серйозного обмеження рухливості шкірних покривів та хронічної деформації клітинного оновлення.

Найчастіше контактний дерматит уражає відкриті ділянки тіла, що безпосередньо взаємодіють із подразниками (руки, обличчя, шию). Захворювання є однією з найпоширеніших причин дерматологічного дискомфорту, болю та естетичних порушень у дорослому віці.

Чому виникає контактний дерматит?

Основною причиною контактного дерматитного процесу є патологічна реакція імунної системи або пряме хімічне пошкодження клітин епідермісу. До розвитку захворювання та хронічних ускладнень можуть призводити:

тривалий контакт із побутовою хімією, лугами, кислотами та агресивними миючими засобами;
надмірне навантаження на шкіру при використанні неякісної косметики чи парфумерії;
вплив алергенів рослинного походження або постійне тертя синтетичними тканинами;
контакт із металами (зокрема нікелем у біжутерії) та латексом;
порушення місцевого кровообігу та іннервації, що знижує бар'єрну функцію епідермісу;
супутні хронічні інфекції, порушення обміну речовин та системні алергічні патолії;
малорухливий спосіб життя та порушення постави, що погіршують загальний лімфоток і регенерацію тканин.

З часом шкіра втрачає еластичність та здатність амортизувати зовнішній тиск, через що будь-який механічний рух у зоні ураження стає болючим.

Хто входить до групи ризику?

Ризик швидкого розвитку та прогресування контактного дерматиту підвищується у:

осіб із надмірною масою тіла та хронічними ендокринними порушеннями;
людей, чия професійна діяльність пов'язана з постійним навантаженням на шкіру рук (медики, перукарі, клінери, будівельники);
пацієнтів із підвищеною чутливістю імунної системи та генетичною схильністю до атопії;
осіб після перенесених механічних травм або опіків шкіри;
людей із хронічним дефіцитом мікроелементів, що викликає сухість епідермісу;
людей із малорухливим способом життя, що погіршує трофіку тканин.

Як проявляється kontaktний дерматит?

Найчастіше контактний дерматит супроводженний такими проявами:

інтенсивним болем, печінням та свербежем у місці безпосереднього контакту з подразником;
хрустом (відчуттям лущення, сухості та розтріскування) шкіри при рухах кінцівок;
скутістю, набряклістю та вираженим почервонінням ураженої ділянки;
обмеженням рухливості суміжних зон через утворення болісних тріщин та ерозій;
дискомфортом при тривалому статичному або механічному навантаженні на шкіру;
деформацією здорового рельєфу та потовщенням епідермісу (ліхенізацією) на пізніх стадіях.

На відміну від системної екземи, при контактному дерматиті запалення зазвичай чітко обмежене зоною дії тригера, а біль та свербіж різко посилюються саме під час фізичного навантаження або повторного контакту з речовиною.

Чим небезпечний контактний дерматит?

Без лікування контактний дерматит може призводити до:

прогресуючого руйнування глибоких шарів дерми та приєднання вторинної інфекції;
постійного, виснажливого больового синдрому (хронічна екзематизація);
вираженого обмеження рухів у суглобах пальців та кистей через глибокі тріщини;
деформації шкірного покриву з утворенням стійких пігментних плям чи рубців;
хронічної втрати життєвої активності та повної втрати професійної працездатності.

На пізніх стадіях захворювання, окрім консервативного медикаментозного лікування, виникає потреба у тривалій реабілітації шкірного бар’єра та повній ізоляції від джерела подразнення.

Діагностика контактного дерматиту

Для підтвердження діагнозу та виявлення прихованих причин патології застосовуються:

дерматологічний огляд, дерматоскопія та оцінка характеру пошкодження тканин;
ультразвукове дослідження (УЗД) м'яких тканин за наявності глибоких інфільтратів;
лабораторні аналізи (загальний аналіз крові, визначення рівня загального IgE);
спеціальні шкірні патч-тести (аплікаційні проби) для точного виявлення алергену;
диференціальна діагностика для виключення псоріазу та мікозів шкіри.

Рання діагностика дозволяє вчасно зупинити прогресування захворювання, попередити руйнування глибоких шарів шкіри та зберегти її еластичність.

Лікування контактного дерматиту

Лікування спрямоване на усунення дії подразника, зменшення болю, підтримку рухливості тканин та уповільнення руйнування епідермісу. Комплексна терапія включає:

медикаментозне лікування (топічні глюкокортикостероїди, антигістамінні та протизапальні препарати);
фізичну реабілітацію шкірного бар'єра з використанням сучасних емолієнтів;
лікувальну фізкультуру для покращення загального лімфотоку та метаболізму тканин;
контроль маси тіла, збалансоване харчування та виключення гістамінолібераторів;
зменшення надмірного механічного навантаження на уражені ділянки;
фізіотерапевтичні методи відновлення мікроциркуляції (фототерапія за показаннями).

Схема лікування залежить від стадії захворювання та індивідуальних особлистей пацієнта.

Профілактика контактного дерматиту

Для зниження ризику розвитку захворювання та запобігання рецидивам важливо:

підтримувати нормальну масу тіла та водний баланс організму;
регулярно рухатися для забезпечення адекватного кровообігу в кінцівках;
використовувати захисні рукавички та спеціальні креми при роботі з побутовою хімією;
уникати використання косметики з агресивними сульфатами та ароматизаторами;
контролювати поставу для запобігання застійним явищам у шийно-комірцевій зоні та руках;
своєчасно лікувати гострі запалення шкіри та підтримувати її природну гідроліпідну мантію.

Коли варто звернутися до дерматовенеролога?

Консультація лікаря рекомендована, якщо:

з’явився стійкий біль, свербіж або виражене почервоніння шкіри після контакту з будь-якою речовиною;
рухи кінцівок або звичайні повсякденні дії викликають біль через сухість шкіри;
виникає хруст (тріщини, лущення) та мокнуття в ділянці кистей, обличчя чи шиї;
біль та набряклість посилюються після повторного навантаження на уражену ділянку;
є виражена ранкова скутість (відчуття стягнутості шкіри та неможливість вільно розігнути пальці);
структура та колір епідермісу поступово деформуються, з'являються глибокі рани.

Лікування контактного дерматиту в Кременчуці

Для профілактики розвитку хронічних ускладнень та швидкого усунення запальних процесів епідермісу дерматовенерологи лікувально-діагностичного центру «Ваш Доктор» у Кременчуці проводять точну доказову діагностику та призначають сучасне консервативне лікування, що гарантує відновлення здоров'я вашої шкіри без оперативного втручання.