Склерозуючий ліхен

Склерозуючий ліхен — це хронічне запальне захворювання шкіри, яке найчастіше вражає зовнішні статеві органи та аногенітальну ділянку. Воно не передається статевим шляхом і не пов’язане з інфекцією. Захворювання має аутоімунний характер та може поступово прогресувати без лікування.

Чому виникає склерозуючий ліхен?

Точна причина розвитку склерозуючого ліхену досі невідома. Проте є фактори, які можуть підвищувати ризик його виникнення:

Аутоімунні процеси — у багатьох пацієнток є супутні аутоімунні захворювання.
Гормональні зміни — частіше зустрічається у жінок у період менопаузи.
Генетична схильність — наявність випадків у родині.
Механічні подразнення або хронічні мікротравми.
Порушення бар’єрної функції шкіри.

Як проявляється склерозуючий ліхен?

Симптоми можуть з’являтися поступово. Найбільш характерні прояви:

свербіж, особливо вночі;
печіння або підвищена чутливість;
білі, тонкі, гладкі або «перламутрові» плями на шкірі;
стягнутість та сухість у делікатній зоні;
тонка, вразлива шкіра, схильна до тріщин;
дискомфорт або біль під час статевого життя;
зміна анатомічних структур через прогресування процесу (при тривалому перебігу).

У деяких випадках стан може тривалий час залишатися безсимптомним.

Чим небезпечний склерозуючий ліхен?

Без лікування хвороба може спричинити:

хронічний свербіж і постійний дискомфорт;
утворення тріщин та мікротравм;
рубцеві зміни тканин;
звуження входу в інтимну зону;
підвищений ризик розвитку плоскоклітинного раку в ураженій ділянці (зустрічається рідко, але важливо контролювати стан).

Як встановити діагноз?

Лікар-гінеколог може запідозрити склерозуючий ліхен під час огляду. Додаткові методи:

дерматоскопія уражених ділянок;
біопсія — при сумнівній картині або необхідності виключення передракових змін.

Як лікують склерозуючий ліхен?

Склерозуючий ліхен є хронічним захворюванням, але завдяки правильній терапії його можна успішно контролювати.

Основне лікування включає:

топічні кортикостероїди високої активності — золотий стандарт;
засоби для відновлення шкірного бар'єру (емолієнти, спеціальні креми);
лікування супутнього запалення чи інфекцій (за потреби);
мінімізацію подразнення (відмова від агресивної гігієни, синтетичної білизни).

Лікування підбирається індивідуально лікарем. Важливо регулярно спостерігатися та контролювати стан шкіри.

Як доглядати за делікатною зоною при склерозуючому ліхені?

Використовувати м’які засоби без ароматизаторів.
Обирати натуральну білизну.
Уникати тривалого тертя та подразнення.
Використовувати рекомендовані лікарем емолієнти щодня.
Регулярно відвідувати гінеколога для контролю.

Склерозуючий ліхен — не інфекція і не наслідок неправильного способу життя. Це аутоімунне захворювання, яке потребує спостереження та своєчасного лікування. При правильному підході вдається зняти симптоми, попередити ускладнення та значно покращити якість життя.