Вагінізм

Вагінізм — це стан, при якому відбувається мимовільне, неконтрольоване напруження м’язів входу в інтимну зону у відповідь на спробу проникнення. Через це статевий акт стає неможливим або дуже болісним. Вагінізм не пов’язаний із бажанням жінки чи її «готовністю» — це реальна фізіологічна реакція, яку неможливо контролювати силою волі.

Цей стан може виникати у будь-якому віці й значно впливає на якість життя, інтимні стосунки та психологічний комфорт.

Основні симптоми вагінізму

різке, мимовільне стискання м’язів при спробі проникнення;
сильний біль під час статевого акту;
дискомфорт або напруження навіть при спробі гінекологічного огляду чи введенні тампона;
страх болю, очікування невдачі під час інтимного контакту;
іноді супутні спазми або біль унизу живота.

Чому виникає вагінізм

Причини можуть бути різними, а часто — поєднаними:

Фізичні фактори вагінізму

хронічний біль у інтимній зоні (наприклад, при вульводинії);
попередні травматичні втручання або болючі медичні процедури;
інфекції, запальні стани, виражений дискомфорт під час статевого життя;
гормональні зміни, що викликають сухість.

Психологічні фактори вагінізму

страх болю, негативний перший сексуальний досвід;
тривожність, стрес, пережиті травматичні події;
надмірна напруга, пов’язана з очікуванням статевого акту.

Соціальні та емоційні причини вагінізму

виховання з жорсткими обмеженнями у прояві сексуальності;
конфлікти у стосунках;
низька сексуальна обізнаність.

Типи вагінізму

Первинний — коли проникнення ніколи не було можливим.
Вторинний — виникає після періоду нормального статевого життя, часто на тлі фізичних чи психологічних факторів.

Як діагностують вагінізм

Лікар-гінеколог проводить делікатний збір анамнезу та огляд (часто — з використанням мінімального втручання). За потреби залучаються суміжні спеціалісти: психолог, сексолог, фізичний терапевт.

Лікування вагінізму

Лікування комплексне та дуже ефективне за умови правильного підходу:

робота з лікарем і поступова адаптація до оглядів;
фізична терапія тазового дна (релаксація, навчання контролю м’язів);
психотерапія — для роботи зі страхом, тривогою чи травматичним досвідом;
використання дилататорів різних розмірів для поступового зниження чутливості та напруги;
навчання технікам розслаблення, дихальним практикам;
робота з партнером, навчання безпечним і комфортним інтимним практикам.

Більшість жінок повністю позбавляються симптомів вагінізму при грамотному комплексному лікуванні.